Добровільний вигнанець

На людському віку іноді наступають періоди сильного невдоволення своїм життям. Щоб подолати цей період люди вдаються до різного – хтось береться за якусь цікаву справу (наприклад, малювання), хтось вирушає в навколосвітню подорож, хтось просто перетерплює… А ось фантазія людей дозволяє придумати історії, де аналогічний стан людини може заставити її здійснювати незвичайні вчинки. Наприклад, головний герой фільму «Бійцівський клуб» (1999) заснував анархістський рух, головний герой фільму «Yes Man» (2008) вирішив спробувати здійснити хороші вчинки, на які раніше він ніколи би не наважився… Незвичайний шлях обирає і головний герой фільму «Wakefield».

Говард Вейкфілд – успішний трудяга, має дружину-красуню і двох дочок. Але щасливим він себе не почуває – робота задовбала, з дружиною сварки, з дітьми спілкується мало… Але одного вечора, повертаючись додому, Говард піднімається на горище занедбаного будиночка, який знаходиться через дорогу від його будинку, щоб вигнати звідти заблудлого єнота. Але, побачивши з вікна на горищі власний будинок, Говард вирішує не приходити додому, а поспостерігати за поведінкою своєї родини, яка через якийсь час вважає його зниклим безвісти…

Хоча в оригіналі фільм називається «Вейкфілд», як ім’я головного героя, це унікальний випадок, коли придуманий прокатниками переклад назви не нервує. Назва «У всьому винен єнот», принаймні, знаходить своє відображення у сюжеті. Фільм знятий за мотивами однойменного оповідання письменника Едгара Докторова. Тяжко сказати, чи варто його звинувачувати в плагіаті, бо оповідання з аналогічною фабулою і навіть аналогічною назвою є у письменника Натанієля Готорна.

Режисируванням фільму зайнявся Робін Свайкорд, який раніше показав себе як талановитий сценарист. В його доробку – розтягнений до повнометражного фільму сюжет іншого оповідання – «Загадкова історія Бенджаміна Баттона».

Можна сказати, що «Wakefield» — це, в певному сенсі, притча про пошуки себе і свого місця у світі. Звичайно, як і у випадку з будь-якою філософською історією, автори залишили можливість визначити її суть і посил глядачеві, а це може сподобатися далеко не всім. Що хотіли сказати автори? Що свою значимість для оточуючих ти визначаєш сам? Що головним винуватцем твоїх бід є ти, а не якийсь єнот? Що треба розуміти ближнього? Чи це просто довідник про те, як стати бродягою? Автори фільму чітко все не роз’яснили, тому, судячи з усього, багато глядачів залишились невдоволеними.

Головний герой йде у добровільне вигнання, веде бродяжницький спосіб життя, харчується на смітниках, миється у водоймах – усе, щоб про його присутність і, власне, про заходження серед живих не здогадалась родина, а він міг продовжувати своє спостереження. Причини свого вчинку головний герой пробує пояснити у філософських закадрових роздумах і спогадах про своє минуле, але іноді складається враження, що він сам до пуття не розуміє, навіщо він робить те, що робить. Але хіба так не буває в реальності? Цікавою є явно символічна сцена, коли сусідські діти з синдромом дауна допомагають головному героєві вижити – люди, яким потрібна допомога самі надають її людині, яка відмовилась від усіх благ.

Спостерігати за дивакуватою поведінкою і роздумами головного героя, на диво, цікаво. В першу чергу це через виконавця головної ролі актора Браяна Кренстона, який довів, що на Оскара його висували не просто так. По суті, 80% цікавості фільму тримаються на ньому, і Кренстон зробив усе від нього залежне – чудово передав емоції людини з колоритними тарганами в голові. На його фоні всі інші актори, в тому числі і колоритна Дженніфер Гарнер в ролі дружини слабо помітні.

В технічному плані фільм поставлений досить якісно – красива картинка, якісна операторська робота… Але в даному випадку головне історія – і з цим у фільму все неоднозначно. В першу чергу, не зрозумілий точний посил. Зате у фільмі присутній іскрометний гумор, без якого історія була б важкою для сприйняття.

В цілому «Wakefield» — дуже хороший фільм, приклад якісного авторського кіно. Його цікаво дивитися, він залишає післясмак… Але сподобатися може не всім. Єноти вони такі.


Рецензия на фильм Во всем виноват енот 



Оставить комментарий

Подтвердите, что Вы не бот — выберите человечка с поднятой рукой:

Рубрики Блога
Последние комментарии
  • Загрузка...
Опрос блога

Интересуют обзоры

View Results

Загрузка ... Загрузка ...
Общая статистика Блога

Яндекс.Метрика