Наркомани на поїзді

В зимовий час, коли за вікном холодно і лежить сніг, хочеться дивитися фільми з відповідним антуражем – це сприяє кращому поринанню в атмосферу кінострічки. Головне – підібрати хороший фільм. Але не дай Боже спокуситися на високі рейтинги і натрапити на щось таке неоковирне, як фільм на тему пост апокаліпсису під назвою «Snowpiercer» 2013-го року.

Даний фільм – міжнародний кінопроект, знятий у Чехії за корейські (південнокорейські, ясне діло) гроші, корейським режисером; у фільмі зіграли американські, британські і корейські актори; в основі сценарію – французька графічна новела (тобто, комікс). Назву «Snowpiercer» для прокату переклали як «Крізь сніг», що не так далеко від суті, але український переклад «Снігобур» — все ж таки ближче.

Про що ж фільм. У альтернативному 2014-му році боротьба людства з глобальним потеплінням призвела до глобального замерзання. В результаті все живе на планеті вимерло (так вважають герої фільму), вижила лише невеличка група людей, які сховалися на поїзді, що їде через крижану пустелю без зупинки. Поїзд їде вже 30 років і за цей час на ньому сформувалось мініатюрне суспільство, де панує тоталітарний режим – є бідні люди, які живуть у задніх вагонах і увесь час голодують, і є багаті, які живуть у багатстві і розкоші, і увесь час пригнічують бідняків. Врешті-решт біднякам уривається терпець і вони організовують на поїзді революцію, яку очолює головний герой фільму на ім’я Кьортіс…

Що ж сюжет по-своєму оригінальний, хоча ідею глобального замерзання вже доводилось раніше бачити в кіно, наприклад, у фільмі «Післязавтра» (2004). Але головне запитання – як усе це подано. Ось з цим у «Снігобура» катастрофічні проблеми.

Логіка фільму не витримує жодної критики. Головні герої, згідно із сценарною задумкою, представляють своєрідний робочий клас, головні негідники – зажерливу тоталітарну владу. Причини повстання, звичайно, зрозумілі – дивна желейна субстанція, яку згодовують біднякам, не втамовує голоду і це приводить до канібалізму, дітей у бідняків викрадають з незрозумілою метою, за публічні виступи жорстоко карають… Ось тільки вставити у фільм сцени, де б «робочий клас» працював, творці фільму забули, тому мета повстання більше схожа на бажання «робочого класу» помінятися з владою місцями, а не на боротьбу за справедливість. Повстання починається, коли «революціонери» дізнаються, що охорона, яка за ними спостерігала, озброєна автоматами без патронів. Але по ходу фільму, виясняється, що патрони у правлячої верхівки таки були і чому їх не видали охороні – таємниця сюжету. «Революціонери» пересуваються з вагону у вагон, прагнучи дістатися до голови поїзда. В одному з вагонів вони виясняють з чого робили желейну субстанцію, яку їм увесь час згодовували – виявляється, з тарганів. Що ж це за поїзд такий, що на ньому тарганів більше, ніж на усіх українських поїздах разом узятих за всю історію існування залізниць? Але куди цікавіша реакція Кьортіса на дане викриття – йому хочеться блювати, хоча в кінці фільму він чистосердечно зізнається, що раніше займався канібалізмом, при чому не гребував немовлятами… Ось деякі ідіотизми перших 30 хвилин фільму, але далі їх буде ще більше.

Якщо творці таких фільмів, як «Мачете вбиває» або «Безславні виродки» давали зрозуміти, що вони клеїли дурня і цим натякали, що їх витвір не треба сприймати серйозно, то творці «Снігобура» подають свою наркоманську дурню з абсолютно серйозним тоном, без тіні самоіронії чи гумору (сцена в шкільному класі – ідіотська, а не іронічна, не плутайте грішне з праведним).

Прикро, що у дану галіматню затесалися досить відомі і непогані актори, які іноді навіть старалися грати. Іноді. Кріс «Капітан Америка» Еванс зіграв Кьортіса, який, за задумом, є лідером революції, але на екрані є лише брутальний пацанчик, який, правда, взагалі не виражає емоцій коли йому відриває руку. Тільда Суїнтон зіграла харизматичну шизоїдну дуру, яка у фільмі є представником тоталітарної влади. Ех, а колись вона грала роль архангела Гавриїла в «Костянтині». Джон Хьорт – традиційний добрий старий, хоча і з власними скелетами у шафі. А Еду Гаррісу знову доручили роль головного негідника і, за сумісництвом, конструктора поїзда, на якому відбуваються події. Є серед акторського складу і корейці, наприклад Сон Кан Хо, який раніше грав у веселому корейському вестерні «Добрий, Поганий, Дивний». І лізти у «Снігобур» йому було точно не варто.

Звичайно, авторів фільму можна було би похвалити за цікаву ідею. Поїзд у фільм – це такий собі світ у мініатюрі. Кожний вагон щось собою представляє: є вагон-школа, вагон-клумба, вагон-в’язниця… Але зробити свою ідею логічною творці фільму не захотіли, тому розміщення вагонів викликає лише запитання. Наприклад, якби у фільмі була логіка, то перед головним поїздом мав би бути вагон-фортеця з озброєною до зубів охороною. Але сценаристи впердолили перед головним поїздом вагон-дискотеку з обкуреними в дупель торчками. Мабуть, це так логічно, бо ж нікому з обкурків в наркотичному дурмані не збреде в голову припертися з вибухівкою у головний потяг, який навіть не охороняється.

Та й декорації виглядають непереконливо; в тому сенсі, що рідко коли відчувається, що події відбуваються на поїзді. Найняти пару чуваків, які би трусили декорації, попросити оператора, щоб хоч якось імітував тремтіння від руху поїзда чи хоча б заставити монтажера створити ефект вібрації, режисер не додумався. І в результаті, наприклад, вагон для бідняків схожий на барак нацистського концтабору, а не на вагон. Правда, іноді глядачеві показують за вікном поїзда пейзажі замерзлої пустки, наприклад, покритих снігом міст. На стоп-кадрах це виглядає красиво, але під час перегляду фільму на очі навертаються сльози – настільки дешево все виглядає. Начебто, Південна Корея – це не Голлівуд, зйомки там обходяться дешевше, тому невже 40 млн. доларів не вистачило на пристойну комп’ютерну графіку? Невже все витратили на гонорари акторам?

Видовищними сценами бою «Снігобур» похвастатися не може. Битва на сокирах, на початку якої провладні бійці ріжуть рибу (ой, як страшно) – пародія на «300 спартанців». А перестрілку між вагонами можна заносити в списки найдурніших перестрілок в історії кіно. Уявіть собі сцену, коли поїзд на повороті вигинається в кілометрову дугу і стрільці починають крізь вікна стріляти один в одного, помічаючи своїх противників, незважаючи на хуртовину і кілометрову відстань. Виглядає так само тупо, як і звучить.

У підсумку, «Снігобур» — це криво знятий, сюжетно нелогічний фільм на тему пост апокаліпсису, який ще й нудно дивитися. Але це сміття якимось дивом непогано окупилося, отримало високі оцінки і, можливо, запровадить власну франшизу – ходять чутки, що буде зніматися серіал за мотивами фільму.

P.S. У тому ж таки 2013-у році вийшов ще один фільм на тему пост апокаліпсису про глобальне замерзання — «Колонія», канадська кінострічка з Лоуренсом Фішберном в одній з ролей. Незважаючи на наявність власних сюжетних погрішностей, після перегляду «Снігобуру», «Колонія» виглядає як дуже розумна наукова фантастика. І в технічному плані вона виглядає краще, незважаючи на те, що знята за бюджет в 2,5 рази менший, ніж у корейського опусу. Але ні визнання критиків, ні високих рейтингів на сайтах про кіно, ні великих касових зборів «Колонія» не отримала. Дивно все це якось.


Рецензия на фильм Сквозь снег



Оставить комментарий

Рубрики Блога
Последние комментарии
  • Загрузка...
Общая статистика Блога

Яндекс.Метрика