Невдалий «закос» під Гоголя

Фільми про життя простих українців минувшини – явище нечасте у кінематографі, навіть в українському, а вдалих кінострічок на дану тему взагалі дуже мало. І хоча спроби зрушити лід в даному напрямку робляться, більшість результатів залишають бажати кращого. На жаль, те саме можна сказати і про фільм «Казка про гроші».

Сюжет фільму розповідає про сільського мірошника Левка, який увесь час думає, як би збагатитися. І коли шинкаря Янкеля за здирництво викрадає єврейський чорт Хапун, Левко швидко викуповує його (Янкеля) шинок. Левко не знає, що Янкель з Хапуном побився об заклад: якщо наступний власник янкелевої корчми буде ще більшим здирником, то чорт забере душу того власника…

У цій історії відчувається певна схожість з сюжетами творів знаменитого Миколи Гоголя, точніше з «Вечорами на хуторі біля Диканьки». Однак, дана кінострічка знята за мотивами менш відомого твору Володимира Короленка «Йом-Кіпур, або Судний день». Доля фільму була вкрай нелегкою – проблеми з фінансуванням, неодноразові зміни режисерів, переписування сценарію. Результат вийшов відповідний – дебютна режисерська робота Олесі Моргунець-Ісаєнко відверто провальна.

Проблеми у фільму є практично у всьому. По-перше, дійству катастрофічно не вистачає динаміки і у рядового глядача фільм викликає бажання спати. Фільм іде 100 хвилин, але хоча б 20 хвилин треба було вирізати, щоб фільм став динамічнішим. Наприклад, глядачеві навіщось хвилин п’ять під сумну музику показують, як родина Янкеля йде з села. По-друге, очевидними є сюжетні діри: наприклад, чому Хапун полює на Левка, якщо раніше глядачеві повідомляли, що даний чорт полює лише на євреїв? Хоча це можна списати на закінчення фільму, яке більше схоже на явну лінь сценариста придумати щось оригінальне.

На додачу, у «Казці про гроші» немає ні атмосфери містики, ні, власне, казки. Ситуацію міг би виправити гумор, але вдалих жартів – кіт наплакав.

Говорячи про технічну сторону, даний фільм – один з тих випадків, коли творцям хочеться задати питання: а на що, власне, пішло 12 мільйонів гривень? Якщо взяти для порівняння фільм «Ілюзія страху», бюджет якого з урахуванням знецінення гривні, такий самий, як і в «Казки про гроші», то в останньому не видно ні спецефектів, ні прийнятної комп’ютерної графіки, ні грамотної операторської роботи, ні музики, яка б запам’ятовувалась. Фільм «Казка про гроші» знімався в Національному музеї народної архітектури та побуту України в Пирогові, так що проблем з підбором місць для натурних зйомок і побудови декорацій не було. В технічному плані «Казка про гроші» іноді поступається навіть серіалу «Століття Якова». Натяк зрозумілий?

З акторською роботою не все так погано. Харизматичний Андрій Ісаєнко, який прекрасно зіграв у «Кіборгах», в ролі Левка зробив усе що міг, щоб його персонаж був, як мінімум, цікавим. Дуже добре зі своїми ролями впоралися Олександр Кобзар в ролі Хапуна, Михайло Кукуюк в ролі Янкеля та Микола Боклан в ролі попа (або «батюшки», як його назвали в титрах). Правда, у них дуже мало екранного часу. Також можна похвалити фільм за красиве відтворення інтер’єрів українських хат. Та, на жаль, ці позитивні сторони не рятують фільм.

Дуже шкода, що українські кінематографісти продовжують давати маху. «Казка про гроші» — це черговий провал. І точно не останній.


Рецензия на фильм Сказка про деньги 



Оставить комментарий

Подтвердите, что Вы не бот — выберите человечка с поднятой рукой:

Рубрики Блога
Последние комментарии
  • Загрузка...
Опрос блога

Интересуют обзоры

View Results

Загрузка ... Загрузка ...
Общая статистика Блога

Яндекс.Метрика