П’ятдесят відтінків казки

Є фільми, які лежать в традиційній площині кінематографу, а є кінопродукція, власне яку важко оцінювати з точки зору критеріїв традиційного літературного та кіномистецтва. Мабуть, однією з мегапопулярних з точки зору тиражів та касових зборів, так і сатиричних та гумористичних висловлювань та мемів, в цьому плані можна назвати книго- та кіно-трилогію «50 відтінків…», — яка навіть удостоїлась честі на пародію «50 відтінків чорного» від режисера Майкла Тіддеса. Проте повернемось до Крістіана Грея та Анастейши Стіл – у їх щасливих пригодах в останній (хоча, можливо і ні) частині кінотрилогії — «П’ятдесят відтінків свободи» (англ. Fifty Shades Freed) – режисера Джеймса Фоулі, який був знятий «оптом» разом з другою частиною, і був представлений в Україні на прес-показі 6 лютого в кінотеатрі Планета кіно.

Отже, Анастейша Стіл вже місіс Грей – і насолоджується щастям в обіймах (а також розкішних оселях, літаках, курортах) Крістіана. Звісно, вона і успішний редактор, і щира подруга – проте це теж між іншим. Щоб хоч якось зробити більш різноманітним те, що відбувається на екрані в сюжет додають дуже сексуальну архітекторку, стару знайому Крістіана, яка типу заграє, проте для героїчної Анастейші вона не становить проблеми – варто лише стукнути ніжкою та надути губки. Так само для більшого різноманіття введена лінія суперника Грея — Джека Хайда, проте який теж тут виглядає теж для галочки.

Що можна сказати? Це фільм про мрію, життя обраних з обраних, дійсно поняття стилю, багатства, скажемо, почуттів в такій абсолютно ідеалізованій площині почуттів – і власне цей аспект ще більш відчувається, якщо дивитись IMAX-версію – глядач неначе в світі усієї можливої і неможливої розкоші. Діалоги стрічки не відзначаються особливою оригінальністю, загалом їх авторство, здається, можна приписати не дорослим чоловіку та жінці, а підліткам років по п’ятнадцять. Сюжетні лінії драматичного конфлікту тут не находять свого розвитку, хоча – що можна вимагати від медовго пряника? З позитивних моментів, можна відчути чисто естетичне задоволення – поняття такого собі аристократичного багатства, розуміння моди і такту.

Гра акторів. Власне, вона стала ще більш солодкою, власне всі (хоча ми розуміємо, що і не всі) мрії здійснились. Героїня Дакоти Джонсон поводиться з почуттям зверхності, герой Джеймі Дорнана (як взагалі і усі чоловіки стрічки, крім головного антагоніста) – більше підіграє дружіні. Інші персонажі стрічки – більше знаходяться в тіні, їх образи менш чіткі та, скажемо, непоказні, оскільки сценарій їх зумисно відтіняє.

Як висновок. Остання картина, звісно, сподобається фанам минулих двох частин, так само тим хто не сподобалась, і заключна частина теж не прийдеться до смаку, проте сам феномен трилогії, з моєї точки зору як майже «ідеального жіночого дорослого твору» буде ще довго хвилювати видавців та кінематографістів.


Рецензия на фильм Пятьдесят оттенков свободы



Комментарии запрещены.

Общая статистика Блога

Яндекс.Метрика